Усі ми родом з дитинства. Фраза досить заяложена, але вона доволі влучно зображає реальність — практично кожен з нас з тремтливою ностальгією згадує місця, де він дорослішав. Тут познайомився з першим коханням, а там впав та обдер коліно. Навіть шрам залишився. Показати?
Часто усі ці важливі події відбувалися на ігровому майданчику біля будинку, коли дитина мала трохи більше свободи, ніж зазвичай вдома та у школі. Тут вона вчилася приймати перші виважені рішення: з ким дружити, у які ігри грати, яким персонажем бути, як вирішити конфлікт. Кажуть, що соціальні навички, які діти розвивають на ігрових майданчиках, часто перетворюються у патерни поведінки на все життя. Разом з тим дослідники з’ясували, що облаштування майданчиків здатне впливати на активність дітей та їх залученість в ігровий процес. Тобто, підбираючи певне обладнання та розважальні комплекси, можна сприяти ефективному розвитку важливих поведінкових навичок.
У цій статті ми простежимо еволюцію ігрових майданчиків від їх появи до сьогодення, й водночас з’ясуємо, як культура дитячих спонтанних ігор у дворах відбивається на формуванні суспільства.
Цей матеріал вперше з’явився на interfax.com.ua.
Історія дитячих майданчиків: від давньогрецьких містерій до сьогодення
Одна з найбільш ранніх згадок про розважальні комплекси для дітей відсилає нас до Стародавньої Греції. На щорічних Діонісійських містеріях до гілок дерев підв’язували гойдалки для маленьких дівчаток. Для хлопчиків організовували ігри, що розвивають військові навички. Але це швидше було винятком, а не правилом. В основному ігровий простір утворювався стихійно на ярмарках та торгових площах по типу Афінської Агори, й був загальним для дітей та дорослих.
Безпосередньо дитячі майданчики вперше з’явилися у Франції в XVI столітті. Тоді було заведено облаштовувати приватні садово-паркові комплекси з боскетами — такими собі лабіринтами, сформованими з щільно посаджених низькорослих чагарників. По центру боскетів робили зону для дитячих розваг.
Практично у той же час настала ера парків з атракціонами. Найперший з’явився у Данії у 1583 році. Його назвали «Бакен» й, до речі, він і досі існує і йому вже 438 років.
Якщо ж говорити про перші громадські дитячі майданчики, то їх історія починається у Німеччині. В кінці XIX століття тут почали приділяти особливу увагу вихованню покоління, що підростає. З’явилися дитячі садки, а при них — окремі майданчики з тренажерами, де діти могли навчатися в ігровому форматі. Разом з тим в міських парках стали робити перші прототипи пісочниць. На цьому особливо наполягав педагог-ентузіаст Фрідріх Фребель. Говорив, що дітям важливо грати саме з природними елементами.
Перший повноцінний дитячий майданчик на кшталт сучасних з’явився в Англії. Його побудували у 1859 році у парку Манчестера. У 1886-му ініціативу підхопили й почали активно розвивати в США.
Через 10 років дитячі клуби та майданчики стали будувати і в Російській імперії. Цим займалася спеціально створена організація «Дитяча праця та відпочинок».
Простір, у якому ми ростимо своїх дітей
В Україні ігри завжди були, з одного боку, засобом виховання, освіти та оздоровлення, з іншого — сакральним ритуальним дійством. Так, весну зустрічали гаївками чи веснянками, де пісні-замовляння поєднувалися з танцями та іграми. На Івана Купала водили хороводи та стрибали через вогонь, прагнучи таким чином очиститися від усього лихого. Іграми прославляли матір-землю та інших богів, щоб задобрити їх та досягти гармонії з природою.
З плином часу обрядові традиції втратили ритуальну складову. А от ігри лишилися. На ярмарках, народних гуляннях та в принципі при будь-яких суспільних зібраннях влаштовували перегони, кулачні бої, стрільбу з лука, метали спис, водили хороводи, встановлювали атракціони, робили масові театралізовані вистави по типу вертепів. Грали всі — і дорослі, і малі.
На жаль, за часів СРСР автентична українська культура знищувалася, а з нею йшли у минуле і традиції народних гулянь. При цьому радянська влада розуміла, наскільки важливо приділяти увагу дитячому вихованню, тому активно просувалася ідея навчання, передачі досвіду й переконань через гру. Державні діячі ретельно продумали, яке обладнання повинно бути на дитячих майданчиках, та встановили його в усіх парках країни. Це були гойдалки, сфери, ракети, містки, гірки, пісочниці, а також громіздкі скульптури персонажів з відомих російських казок. Загалом всі фрагменти майданчиків будувалися з заліза та цементу, які згодом розфарбовувалися у різні яскраві кольори. Зверху обов’язково наносилися символи комунізму. Тоді мало хто замислювався про естетику. Важливіше було з малих років прищепити ідеологію слухняного радянського громадянина, який пишається досягненнями своєї країни.
Фактично, для історії розвитку дитячих майданчиків це був період кризи. Плануванням дитячих майданчиків займалися ЖЕКи та будівельні компанії. Тому усі проєкти були стандартними й не викликали у дітей особливого захоплення.
Дитячий майданчик на вулиці Айвазовського, Москва / фото: Володимир Рубцов , pastvu.com
Дитячий ігровий майданчик в ЦПКіВ ім. М. Горького, Москва / фото: б. Колесніков, pastvu.com
Фото: Артем Костюк
СРСР розвалився 30 років тому, а ці майданчики досі збереглися у дворах. Правда, на гірках та гойдалках вже не покатаєшся, а скульптури виглядають, наче монстри з фільмів жахів, за що регулярно потрапляють до підбірок лячних мемів.
На щастя, з кінця XX століття багато дитячих майданчиків оновили та замінили сучасними аналогами. Також на межі 2000-х в Україні почали обладнувати дитячі кімнати у різних громадських установах та окремі розважальні зони у торгових комплексах.
І все ж на даному етапі типові дитячі майданчики, які можна спостерігати мало не в кожному дворі, є чимось середнім між радянськими варіантами та західними віяннями.
Фото: Катерина Френч, «Большой Киев»
Фото: Катерина Френч, «Большой Киев»
Цим проєктам не вистачає індивідуальності та власних напрацювань, не кажучи вже про поєднання з місцевою архітектурою, формування у дітей естетичного смаку та заохочення до вільної гри. Але ж це і є основною метою створення дитячих майданчиків — виховання фізично та психічно здорових особистостей зі сформованою системою цінностей.
Як дитячі майданчики впливають на майбутнє суспільства
У 1907 році Франклін Рузвельт сказав:
«Вулиці міста — це незадовільні ігрові майданчики для дітей через небезпеку. Тому що більшість хороших ігор суперечать закону, тому що влітку тут дуже жарко, й тому, що в багатолюдних районах міста вулиці схильні перетворюватися на школи злочинності. Невеликі задні двори та декоративні газони здатні задовольнити потреби тільки самих маленьких. Старшим дітям, які хочуть грати в енергійні ігри, треба відвести спеціальні місця. І, оскільки гра є основною потребою, ігрові майданчики, як і школи, повинні бути передбачені для кожної дитини».
32-й президент США дуже точно відмітив: гра — основна потреба дитини. У всіх сенсах. З одного боку, діти пізнають світ через гру, з іншого — регулярна активність на свіжому повітрі добре впливає на фізичне здоров’я. «Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається», — стверджує прислів’я.
Окрім того, дитячі майданчики — це перше місце, де дитина вчиться соціальної взаємодії з однолітками. Й заодно розвиває словниковий запас, майстерність працювати у команді, вести переговори та досягати компромісів.
Школа освіти UMKC та центр розвитку сім’ї проаналізували, як ігри на відкритому повітрі впливають на мозок дітей. Виявилося, що «багато фундаментальних завдань, які діти повинні виконувати, такі як дослідження, прийняття ризику, розвиток дрібної та великої моторики та засвоєння величезної кількості базових знань, може бути найбільш ефективно засвоєно, граючи на відкритому повітрі».
Також показове 50-річне дослідження представників Державного університету Сан-Дієго. Вони виявили прямий взаємозв’язок між скороченням часу спонтанної гри та збільшенням тривожності й депресії у дітей.
Як кажуть вчені: «Історично склалося так, що вільна гра та дослідження — це ресурси, за допомогою яких діти вчаться розв’язувати свої проблеми, управляти своїм життям, розвивати свої інтереси та ставати компетентними у переслідуванні власних цілей».
Коли діти не мають можливості грати самостійно, вдалині від прямого нагляду та контролю з боку дорослих, вони не здатні навчитися контролювати своє життя. Дорослі можуть думати, що захищають їх, але насправді вони зменшують їх радість та почуття самоконтролю. Діти навіть не можуть самостійно визначити, що їм подобається, а що ні. Відповідно підвищується ймовірність, що у майбутньому вони будуть страждати від неспокою, депресії та інших психічних розладів. Й, навпаки, діти, які багато часу присвячують активним іграм на відкритому повітрі, виростають більш впевненими у собі, зі здоровою психікою та сформованими навичками соціалізації.
Чи не ці якості складають основу зрілого громадянського суспільства?
Які вони — сучасні дитячі майданчики
Сучасні дитячі майданчики в Україні створює Hip Park. Архітектори, проєктувальники та художники компанії кажуть, що вони враховують тенденції здорового розвитку дитини та роблять так, щоб ігрові зони на вулиці були продовженням освітніх програм у приміщенні. Й при цьому викликали у дітей азарт, пробуджували інтерес до пізнання себе та навколишнього світу.
У проєктах обов’язково робляться зони для поодиноких та групових ігор, місця, де можна прокачати силу, витривалість та спритність, а також простір для розвитку уяви та кмітливості. Проєктувальники навіть враховують, щоб після гри у дитини з’являлося чітке відчуття виконаного обов’язку. Бо саме це зміцнює мотивацію кинути собі виклик наступного разу.
Дитячий майданчик біля Республіка Kids, м. Київ. Виробництво Hip Park.
Щодо безпеки ігрові локації нового зразка істотно відрізняються від тих, що були за Радянських часів. Тоді на гойдалках робили «сонечко», а злетіти з каруселі можна було вже на першому витку. Згідно з новими стандартами, на дитячих майданчиках такі екстремальні «розваги» просто неможливі. Більш того, на майданчиках для найменших дітлахів не дозволяється робити гострі кути та краї, обов’язково потрібно продумати захист від падінь з висоти, всі поверхні робляться гладенькими та без прорізів, де, зокрема, може застрягти палець. Правила безпеки залежать від віку, але загалом вони достатньо суворі.
Також цікавий момент щодо естетики. Сучасні рішення спрямовані на розвиток у дітей почуття прекрасного. Дизайнери вписують майданчики у наявний архітектурний ансамбль та використовують екологічно чисті матеріали. Кожен проєкт природним чином доповнює місцевість, а деякі взагалі виглядають, наче функціональні артоб’єкти.
Отже, в Україні є люди, здатні створити безпечне, цікаве та гармонійне середовище для всебічного розвитку дітей, яке в результаті вплине на формування здорового суспільства. Й це дає надію.
